Почесний гість спортивного свята Володимир Лютий: «минуле не вмирає, продовжується у нащадках»

19.09.2016
от

На спортивному святі, що відбулося на стадіоні «Колос» минулої п’ятниці на запрошення голови районної державної адміністрації Світлани Кумановської, за дорученням голови координаційної ради з питань козацтва Запорізької обласної держаної адміністрації Д. В. Сухініна побував почесний гість — генерал-хорунжий, голова Ради отаманів України, заступник голови координаційної ради з питань козацтва Запорізької обласної державної адміністрації Володимир Миколайович Лютий.
Побачивши Володимира Миколайовича до нього одразу ж підбігли юні спортсмени з вигуками: «Дивіться, наш отаман приїхав» і обступили генерал-хорунжого з усіх боків, засипавши запитаннями. Виявилося, що малі великолепетисці, які бували на Хортиці, добре знають почесного гостя, адже саме під його супроводом проходить більшість екскурсій знаменитим заповідником і стародавнім Запоріжжям для учнів наших шкіл. До речі, саме завдяки патронату Володимира Миколайовича частина цих екскурсій для наших дітей проводиться безкоштовно.
— Як вам наше свято?, — запитуємо у головного отамана
— Чудово. Я дуже вражений тим, на скільки багата Великолепетищина юними спортсменами, на високому рівні знаходиться і військово-патріотичне виховання. Та маю мрію щоб тут, на козацькій землі запрацювала козацька секція, або козацький клас, а ще краще – козацька школа. Саме історія дідів і прадідів, славетних козаків, — яскравий приклад доблесті, звитяги, військової честі для підростаючого покоління. Такі школи, класи, ліцеї існують по всій Україні. На проведення уроків запрошують отаманів з усіх куточків України. І повірте, ті, хто там навчається ростуть справжніми патріотами. Це мужні, хоробрі і чесні козачата, які виростуть і стануть нам на зміну. У вас дуже багато діточок, які захоплюються історією Козаччини, бойовими мистецтвами. Тож у Великій Лепетисі обов’язково має бути такий осередок.
— Ви з таким захопленням розповідаєте про козацтво, Запорозьку Січ, мабуть все життя цьому присвятили?
— Ні, хоча історією козацтва дійсно захоплювався з дитинства, я ж зростав у Пологах, а Запорізька область – колиска козаччини. А все моє трудове життя було присвячене служінню в органах МВС. А після виходу на заслужений відпочинок відкрив охоронну фірму. І одним з об’єктів, який ми охороняли був Національний заповідник «Хортиця». Разом з козаками охороняли заповідник, ловили браконьєрів, слідкували за дотриманням порядку. І з кожним днем своєї служби там я все більше і більше усвідомлював, що саме тут моє місце, серед мужніх, хоробрих чоловіків, які шанують і свято бережуть героїчне минуле своїх пращурів, постійно працюють над собою, виховують молоде покоління у кращих козацьких традиціях. У 2005 році я вступив до Міжнародного Союзу Козаків «Запорозька Січ». На сьогодні я голова Ради отаманів України і головним життєвим завданням вважаю просвітницьку роботу та військово-патріотичне виховання молодого покоління нашої країни на прикладі героїчного минулого запорозьких козаків.
— А як до ваших просвітницьких планів потрапила маленька сільська Лепетищина?
— З головою Великолепетиської районної державної адміністрації знайомий вже не один рік. Добре знайомий і з вашими талановитими дівчатами з районного будинку культури. Вони приїздили до нас з концертами, ми запрошували на екскурсії. Ось так і розпочалась наша співпраця і дружба. Саме тому я з задоволенням прийняв пропозицію Світлани Кумановської побувати на святі і користуючись нагодою, передати в дарунок книги про Запорозьку Січ, передані керівництвом Запорізької обласної державної адміністрації.
— А правда, що екскурсії для наших дітлахів ви проводите безкоштовно?
— Так, де тільки можу домовитись. Коли до Запоріжжя приїздять школярі на екскурсію, вона не обмежується відвідуванням Хортиці. Я намагаюсь показати дітям усі найцікавіші куточки нашого славетного міста, знамениті музеї, історичні пам’ятки тощо. Та й на самій Хортиці скільки цікавого, що за день точно не оглянеш. Експонати музеїв постійно поповнюються. Пам’ятаєте «Чайку», яку дістали з Дніпрового дна. Зараз біля неї вже є «Бригантина» і зовсім нещодавно з’явилася ще одна «Чайка». А яка на острові енергетика! Проте, це вже тема для іншої розмови.
— В часи мого дитинства там ще не було скільки музеїв, кінного театру, музею під відкритим небом. Але пам’ятаю, як вразив велетенський дуб, тоді саме він був головною окрасою Хортиці, живим свідком прадавніх подій. Від нього віяло чимось величним, могутнім, аж трішки страшнувато було. А років п’ять тому на ньому залишалась тільки одна зелена гілочка, шкода…
— А ми з тієї гілочки назбирали жолудів. Зараз зростають 8 дубків – нащадків свого славнозвісного батька. Але на справді їх набагато більше: молоді деревця подаровані нами гостям зростають в усіх куточках земної кулі. Ось так, минуле не вмирає, продовжується у нащадках.
— Звучить життєстверджуюче. Я щиро дякую вам за розмову і дуже сподіваюсь, що ваша мрія про козацький клас для маленьких великолепетисців здійсниться. А ще дозвольте від імені батьків і школярів Великолепетищини подякувати за цікаві, змістовні екскурсії, які ви проводите для них, не рахуючись з часом.

Світлана Павліченко

Написать ответ

*